Порада Євгена Пенцака: прокляття переможця або піррова перемога

Наближається Новий Рік, Різдвяні свята, всім хочеться зняти втому і поринути в тепле море, забувши про слякоту надворі. Якщо від слякоти надворі можна врятуватись поїздкою на австрійські гірськолижні курорти чи єгипетські піраміди, то як врятуватись від української політичної слякоти? Ніяк, її треба виводити, вимітати, випалювати … Таке враження, що наближається кінець світу, і потрібно наїстися на три життя вперед. Добре в народі кажуть, що апетит приходить під час їди. Що залишилось з’їсти в Україні? Укртелеком, Одеський припортовий, ще декілька крихт у вигляді нафтогазових родовищ на яхти чиновникам і все. А що далі? Чи здатні наші кандидати в президенти розігрувати примітивні двоходівки? Доберемось до президентської посади, а тоді почнемо думати. Це одноходівка. Думати потім вже буде пізно. Думати потрібно зараз, і потрібно вибрати те місце, яким можна здійснити цей творчий акт.

На мою думку, перемога на виборах президента – це піррова перемога! Що отримає новий президент після перемоги? Розвалену країну, з вбитою економікою, з розгулом корупції і беззаконня, величезними державними боргами, не реформованою системою охорони здоров’я та відсталою системою освіти. Про військову промисловість та армію я взагалі мовчу. Добре, оберемо нового президента, а що далі? Я вже така, як вам треба! Я маю на увазі, Україна! Чи такого ми бажали нашій державі, коли відстоювали свої принципи на Майдані!

Давайте спробуємо спрогнозувати, що трапиться у найближчому майбутньому. Стає остаточно зрозумілим, що переможцями першого туру голосування стануть Віктор Янукович та Юлія Тимошенко. У другому турі переможе Тимошенко, але ця перемога буде піррова, тобто не вартуватиме всіх тих передвиборних зусиль і витрат. Далі потрібно буде щось робити реальне. Буде ще один крок – повернення вкладень громадян в Ощадбанку! А що далі! Прийдеться повертати борги, стимулювати приватний сектор, щоб наповнювати податками бюджет. Але коли сьогодні зрізати дерева, на яких висять плоди, то ці дерева вже не плодоноситимуть наступного року. Що може стати поштовхом розвитку української економіки у майбутньому? Здорова, моральна і освічена нація. Скільки років нам ще потрібно гратися в безкоштовну медицину, щоб зрозуміти, що безплатний сир лише у мишоловці? Скільки років нам ще потрібно травмувати психіку наших дітей у школах, щоб зрозуміти, що навчання повинно приносити задоволення, а не втрату зору, викривлення хребта і вбивання комплексу неповноцінності у голови талановитих дітей. Коли держслужбовці почнуть думати категоріями держави, а не власної кишені?

Я це пишу не для того, щоб зараз привести до думки, що потрібний новий кандидат у президенти, який зможе вирішити проблеми у нашому суспільстві. Не вирішить, бо не зможе. Україну потрібно об’єднувати, а не роз’єднувати. Нам потрібно починати з самих себе. Не давати хабар, коли навіть дуже хочеться швидко вирішити з його допомогою свої проблеми. Оцінювати людей не за словами, а за їх вчинками. Пропагувати у суспільстві здоровий спосіб життя, спорт, освіту, культуру, мистецтво, науку, а не їх псевдо аналоги з сигаретами, спиртними напоями та наркотиками.

Настане час повертати державні борги, а не буде чим. Що тоді? Потрібно буде тоді поступитись національними інтересами, залазити в нові борги, за які прийдеться розраховуватись нашим дітям.  Без допомоги МВФ колапс української економіки вже дихає нам в спину. Тому зараз уряд буде постійно літати у Вашингтон і випрошувати допомогу. У разі її надання – це назвуть перемогою української дипломатії, і віри світової спільноти у перспективи української економіки. Але уряд не розуміє, що ця допомога МВФ – це подачка милостині державі, що так і не змогла випростати крила. Міжнародна спільнота не хоче мати ще однієї проблемної точки на карті світу, тому й подає.

Якось навіть самому соромно тепер повертатись до питання оптимального золотовалютного портфеля. Думаю, що найближчим часом євро посилюватиме свої позиції, а також зростатиме в ціні золото на фоні глобальної невизначеності інвесторів у майбутньому світової економіки.

Уникайте крайнощів і пам’ятайте, що у кожній правді є частина брехні, а у кожній брехні є частина правди! Давайте дивитись на багатоколірний світ не через призму білого та чорного! Давайте вчитись краще розуміти один одного, допомагати один одному та радіти успіхам один одного! Тільки так можна побудувати Велику Націю!