Порада тижня (12-16 квітня 2010): танець маленьких лебедів … але чорненьких

Інформаційний фон тижня: непоправна втрата польського народу, український фондовий ринок рветься до своїх докризових показників, Україна відмовилась від останньої партії високозбагаченого урану, розгляд бюджету на 2010 рік у парламенті, західні фондові ринки стрімко зростають на ознаках завершення фінансової кризи

Як відомо, існує дві версії балету П.І.Чайковського «Лебедине озеро» - авторська та версія Рікардо Дріґо. Дозвольте мені коротко нагадати сюжет балету.

Принц проводить гучну холостяцьку вечірку, щоб наступного вечора серед запрошених на бал красунь вибрати собі наречену. Серед них одна дівчина-лебідь виділяється особливою грацією й красою, але вона зачарована чарами злого чаклуна, Чорного коршака. Розвіяти його чари зможе лише той, хто зізнається принцесі-лебеді у вічній любові, або той, хто зможе ціною власного життя перемогти чаклуна. Принц обіцяє дівчині, що саме вона стане його обраницею. Проте чаклун  підступно підставляє йому іншу дівчину, що як дві краплі води схожа на принцесу-лебедя. Принц привселюдно називає «підставу» своєю нареченою й клянеться в любові. Слова клятви вірності вимовлено, змінити вже нічого не можна. Принц намагається вимолити прощення красуні-лебедя,  вирішує звільнити улюблену й залишитися на дні озера разом з поваленим чаклуном.

Відомо два варіанти фіналу балету: 1) (оригінальний) принц вступає в боротьбу з ворогом, але той скидає його в озеро; зачарована  кохана кидається слідом за улюбленим, а зло ж, уражене такою неймовірною силою почуттів, гине; 2)  (версія Рікардо Дріґо) принц вступає в бій із чарівником, на допомогу юнаку кидається дівчина-лебідь і вони перемагають.

Це в балеті, а в реальному житті все могло трапитись зовсім інакше: молодому юнаку могла сподобатись підстава, і дівчина-красуня, тобто білий лебідь залишилась би навіки зачарована злим чаклуном. Я не буду далі проводити паралелей про красеня-принца та дівчину-красуню, політичні доріжки яких розійшлись. Але хто ж це той злий геній, що зачаровує наших красунь і нашим принцам затуманює розум дешевими підставами? Скільки ще Україні страждати від дій наших недолугих політиків?

Остання новина про відмову України від останньої партії високозбагаченого урану, яку озвучив Віктор Янукович на зустрічі з  Бараком Обамою у Вашингтоні, була неоднозначно сприйнята світовою громадськістю та й всередині України. «Протягом довгого проміжку часу ця друга за площею країна в Європі після Росії трималась за цю гарантію безпеки для того, щоб страшити агресорів. А тепер зробила подарунок …», - пише німецька газета Die Welt. Наведемо також коментарі української опозиції словами О.Турчинова: «Відібрати у України високозбагачений уран - це, фактично, поставити хрест на наукових розробках у цьому напрямку. Це надто висока ціна за 5 хвилин розмови з Обамою, і за те, що США, які завжди виступали захисником демократії в усьому світі, заплющують очі на те, що у нас неконституційним шляхом створена більшість. В мене дуже неприємне відчуття, що Україну принижують ...». На жаль Турчинов правий. Україну принижують на кожному кроці у міжнародній політиці, бо поважають сильних, непідкупних, справедливих. Але це «заслуга» не лише теперішньої влади, а всіх урядів і президентів, які керували країною. По суті ж нічого не змінювалося, українська влада – це лише засіб доступу до державного майна, яке на період правління можна трактувати, як своє власне. Ми шукаємо ефективні механізми державного управління, а подивіться навколо. Запитайте в банкірів, хто тримає в банках найбільші заощадження. Проїдьтесь околицями міст мільйонників і запитайте в людей, хто є власниками цих замків? На чиїх рахунках у західних банках зосереджені найбільші кошти? Так, це українська «еліта», але не бізнесмени чи науковці, спортсмени чи артисти, а державні службовці, депутати, судді, прокурори, високопосадові працівники органів внутрішніх справ, усі «рішали». І не треба говорити, що це сталося  з приходом нової влади. Так було, так є … Але це ліричний відступ. Маємо те, що маємо. Життя продовжується і потрібно ним насолоджуватись.

Мені сподобалось відверте інтерв’ю Ігоря Уманського, колишнього виконувача обов’язків міністра фінансів України (http://www.epravda.com.ua/publications/2010/04/13/232588/. Наведу лише декілька тез:

Кожного місяця  до 25 числа ми давали Пенсійному фонду позики, а після 25 вони нам їх не повертали. Пенсійний фонд і Нафтогаз -  це міна сповільненої дії для бюджету.

А якщо говорити про процес реструктуризації боргів Нафтобазу, то я не розумію, як це все трималось. Коли ми йшли, то прем’єр сказала: «… я не розумію як це все не рухнуло». 

А при нас, якщо відверто, президент, парламент і Нацбанк працювали на дефолт економіки. Звичайно, що можна було публічно визнати дефіцит бюджету 2009 у 40 млрд. грн. Скласти руки на грудях, замотатись у простирадла і повільно повзти на цвинтар.

Де гроші? Усі цифри і вся аналітика – у Світовому банку, в МВФ. Ми нічого від них не скривали. (???)

Системна помилка була в тому, що дефіцит Пенсійного фонду не включався у бюджет. Якщо порівняти збільшення зобов’язань Пенсійного фонду, розмір заробітної плати і зростання ВВП з  2002 до 2009 року - динаміка відрізняється в рази.

Основна проблема в тому, що є 6 різних цін на газ. Припустимо, що підприємство споживає газ як комунальне підприємство і платить за нього 560 грн,  а ви платите за газ як промислове підприємство – 2600 грн. Ви домовляєтесь з постачальником, і він оформляє газ на комунальне підприємство за ціною у 5 разів нижчою ...

Наприклад, хіміки. Повинна зберігатись логіка у пільгах. … якщо підприємство робить добрива для українських господарств, а не продає  закордон. Для чого їх стимулювати, якщо вони в Африку потім вивозять добрива?

Розглянемо ідею монетизації пільг  - це абсолютно правильно з точки зору бюджету. Коли держава переведе пільги в гроші, тоді їй потрібно чесно сказати, … що вони коштують набагато менше.

Нацбанк протягом першого тижня після зміни влади емітував майже 4,5 млрд. гривень. Якщо коректно рахувати бюджет, то отримаємо більше 170 млрд. грн. додаткових витрат на введення в дію закону про соцстандарти. … Всього вийде 210 млрд. грн.

Давайте порахуємо. Їх (спдешників) 4,2 мільйони чоловік. Якщо підняти їх платіж хоча б … до 200 грн, то ми отримаємо майже мільярд до Пенсійного фонду щомісячно.

По-моєму, все стає зрозумілим, куди ми котимося. І на фоні цього здача високозбагаченого урану виглядає вимушеним кроком, як і трансформування кредитної лінії МВФ у нову лінію до 2012 року. Інакше, проведення Євро 2012 нам не «світить». Все можна зрозуміти, але чому нам жодна влада відверто не говорить про труднощі, не намагається щось змінити, а постійно здає національні інтереси у розрахунок на подачки міжнародних фінансових установ, за якими стоять інтереси інших держав?  

Тому, поки що нам слід очікувати танцю маленьких лебедів … але чорненьких, про яких пише у своєму світовому бестселері «Чорний лебідь» (The Black Swan) головний єретик Вол-стріт та фінансовий гуру з Нью Йорку Насім Талеб. Це книга, яку повинен  прочитати кожен фінансовий аналітик і кожен топ-менеджер великої компанії.

Сталась велика трагедія для польського народу. Загинув цвіт їхньої нації. Скільки добрих слів сказано на адресу загиблого польського президента. Чи зможуть наші високо посадовці колись відчути таке до себе ставлення українського народу?

Міжнародні фондові ринки зростають, зростають ціни на золото, на сировину, зокрема на нафту. Усі в передчутті нового ривка світових фондових ринків. Зростає й український фондовий ринок на очікування успішної приватизації державних підприємств та світовому зростанні цін на метал. Зростає і вартість європейської валюти. Рекомендую й надалі тримати золотовалютний портфель у такому співвідношенні:

10% - у гривнi, 30% - у доларi, 30% - у євро i 30% - у готiвковому чи безготiвковому золотi. 

А 50% свого інвестиційного капіталу розмістити в інвестиційних фондах, напряму стати інвестором фондового ринку України чи довірити свої кошти професійним аналітикам в сфері довірчого управління.

Слід пам’ятати, що основний капітал заробляють у момент виходу кризи, коли його прибутковість вимірюється десятками процентів, а не коли фондові ринки перебувають у штилі.

Головне правильно визначитись  з ринком і моментом інвестування! Тут, все як на рибалці!

Вдалої Вам інвестиційної рибалки!